Винайдений у ХІХ столітті, механічний метроном дозволяє точно відміряти короткі проміжки часу. Прилад має пірамідальну форму з однією скошеною гранню, на якій розміщено рухомий маятник.
Рухаючись з боку в бік з однаковими інтервалами, він дозволяє контролювати та синхронізувати частоту дій, не збиваючись із ритму. Найчастіше цей пристрій застосовують у музичній сфері: на репетиціях та концертних виступах.
Крім маятника, у конструкцію метронома входить шкала, що дозволяє виставляти потрібну частоту руху. Чим вище на маятнику розташований грузик, тим нижча частота, і навпаки. Механічні моделі сьогодні поступилися місцем електронним, які часто випускають із вбудованим тюнером — для синхронізації музичних інструментів.
Історія метронома
Метроном винайшли на початку ХІХ століття. Авторство належить вченому Дітріху Ніколаусу Вінкелю з Амстердама, але практичне застосування приладу знайшов механік та піаніст Йоган Непомук Мельцель.
Удосконаливши метроном Вінкеля, він організував його виробництво в Нідерландах. Головним призначенням приладу на той час був відлік такту музичних композиціях. Широку популярність у Європі цього винаходу надав знаменитий композитор Людвіг ван Бетховен. Він першим почав відзначати в нотах темп літерними позначеннями ММ, посилаючись на метроном Мельцеля. Після абревіатури в нотах було число, наприклад — MM30, що відповідало 30 ударам на хвилину.
У серійне виробництво прилад було запущено 1895 року — підприємцем Гюставом Віттнером з Німеччини. Він запатентував винахід і спочатку налагодив випуск класичної версії метронома Мельцеля, а потім зайнявся його вдосконаленням. Названа на честь підприємця компанія Wittner набула популярності у всьому світі, і сьогодні славиться тим, що випускає найточніші метрономи беззастережної якості: як у стандартному механічному виконанні, так і в сучасному — електронному.
Спочатку метрономом користувалися лише професійні музиканти та композитори, але його популярність зростала і серед інших станів: 1923 року американський художник Ман Рей використав прилад для створення скульптурної композиції «Об'єкт для знищення». Вона була метроном, на маятнику якого була закріплена фотографія жіночого ока.
У 1957 році робота Рея була викрадена з виставкового залу серед білого дня і за великої кількості свідків. Викрадачі, якими виявилися паризькі студенти, знищили її пострілом із револьвера. Автору це не тільки не завдало шкоди, а й навпаки, принесло ще більшу популярність. Він отримав солідну страховку за розбитий метроном та виготовив ще 100 його копій, кожна з яких отримала назву «Незнищуваний об'єкт».
Говорячи про історичне значення метронома, варто також відзначити блокадний Ленінград, де він використовувався в 1942-1944 роках як заміна відключеного радіозв'язку. За допомогою приладу населення міста сповіщалося про артобстріли та бомбардування.
Такт 50 ударів за хвилину відповідав безпечній обстановці, а 150 ударів за хвилину — режиму надзвичайної небезпеки. Згодом це було описано у музичному творі «Ленінградський метроном» на вірші Матусовського та музику Баснера.
Види метрономів
Механічні метрономи широко застосовувалися до кінця XX століття, але сьогодні їх практично повністю витіснили електронні моделі — ще точніші та зручніші у застосуванні. Причому їх провідним виробником залишилася та сама компанія Wittner, відома у всьому цивілізованому світі ще з кінця XIX століття.
Електронна версія має зовсім інший вигляд та розширений функціонал. Тепер це не піраміда зі скошеною гранню і маятником, що коливається, а компактний пластиковий прилад з кнопками та електронним дисплеєм. До його особливостей можна віднести:
- Компактність. Електронний метроном має плоску форму, мало важить і легко розміщується в кишені, папці або планшеті.
- Широкий діапазон темпів. У сучасних моделей він становить від 30 до 280 ударів за хвилину.
- Багатофункціональність. При необхідності стандартний звук ударів можна замінити клацаннями, писком та іншими звуками.
- Можливість збереження ритмічних малюнків у пам'яті пристрою — з подальшим відтворенням та відтворенням.
- Додаткові вбудовані блоки: тюнер, камертон, рекордер, таймер.
- Можливість використання у темний час доби. Інформація може відображатися на екрані з підсвічуванням, що дозволяє регулювати такт під час будь-якого освітлення.
Мельцель і Віттнер могли б позаздрити такому функціоналу, і навряд чи могли припустити, що він стане доступним на вдосконалених версіях їхніх механічних метрономів за 100 років після створення перших версій. Тим не менш, факт залишається фактом — сучасні електронні метрономи значно перевершують механічні за всіма параметрами.
